?

Log in

Midnight Coffee

А тепер те, що я вам согодні вранці пообіцяла.
Якби мене попросили розповісти про своє життя у двох словах, я дала б його назву "Кава опівночі". Кава опівночі - це, коли усе робиться коли прийдеться, а потім переосмислюється як невчасне, недоречне і навіть часом шкідливе.
"Коли прийдеться" - це, знаєте, не "коли попало", а, скоріше, "коли є нагода". Проте наслідки від цього мало залежать. Хоча я з тих, хто так і не зміг, попри все, зрозуміти, від чого вони залежать, ті наслідки. І так з кожним, хто часто вживає каву опівночі і щоразу по-іншому після цього почувається на ранок.
Кава опівночі - це, коли запланувала на сьогодні багато та всякого, вийшла подивитись у вікно, і день пройшов (повз, пройшов). І лишається десь півтори години на виконання з усього того хоча б своїх хатніх обов'язків, поки не настав час спати.
Кава опівночі - це, коли "час спати" настав, та ніхто не спить. Довго ще не спить. А тоді ти, геть виснажена, вкладаєш усіх, прибираєш з-під ніг подушки та іграшки, вимикаєш світло у порожніх кімнатах, перевіряєш замки. Та йдеш пити каву. І це лише побут.
А ще є стосунки. Тому кава опівночі - це ще й тоді, коли за півгодини до виходу згадуєш, що маєш зробити з дитиною щось, що, як ти вважаєш, їй дуже потрібно, проте вона так не вважає.Тобто вона вже звикла, що ти іноді виходиш з дому без неї, але на те, що ти збираєшся зараз із нею робити, не підписувалась. І дуже пручається. Але ти не здаєшся. І результат твоїх спроб невідомий. Бо щоразу різний. Бо не зрозуміло, від чого він залежить, коли у тебе кава опівночі.
А ще кава опівночі - то, коли телефонуєш комусь о пів на дев'яту ранку чи о першій ночі і не розумієш, чому він не може говорити. І ти не те, щоб ображаєшся, просто виявляєш здивування на рівні "Тю".
А ще це ритм життя та водночас його спосіб. Наприклад: ти дві години тиняєшся без діла, потім схоплюєшся, щоб за двадцять хвилин приготувати вечерю, а в цей час до тебе приходить клієнт та натхнення. Або, навпаки, незадоволені сусіди, комунальні служби, агітатори, Свідки Ієгови та усі ті, чию чорт маму знає.
І, при всьому цьому, ти живеш, ніби, біль-менш непогано. Настільки "ніби, більш-менш непогано", що ніхто не каже, що тобі конче та терміново слід змінити своє життя.

лотерея!!!

Originally posted by mamalecha at лотерея!!!






</lj-like>

Kyiv Market

Ніби все, як я люблю, hand-made, street food and fea market, але ж повна вітсутність вільного простору. Шум, гам і навіть сморід, і натовп-натовп.
Нюшовичу не сподобалось, спочатку він ховався на дитячому майданчику, а потім розплакався і поїхав додому спати.
З приємного була їжа від ресторану, що розташований, якщо я правильно запам’ятала, на Сковороди, 7.
Маю декілька кадрів.



+3Collapse )

Осінь на кухні.

Номер раз.


+3Collapse )

І номер два.



+3Collapse )
Якщо ти мене чуєш, торкнися носика.
Сейчас прямо на глазах медленно умирает моя бабушка. Она ничего не ест, не встает, почти не слышит, мало говорит, видит так плохо, что нас с Ваней не различает. Спит по 12-15 часов в сутки. И мне очень жалко, хоть я и понимаю, что пользы от нее было гораздо меньше, чем вреда, она принесла много горя мне и особенно моей маме, но, все равно, очень жалко и горько. Мы часто с ней оставались одни, когда все уезжали или уходили на работу, я ухаживала за ней и ребенком. Она была мало ходячей (теперь не ходячая, вообще), и доставляла нам много хлопот, о которых я не хочу рассказывать, но в доме была, как это называется, живая душа, и от этого мне было легче. Не могу этого объяснить, но мне кажется, что в том числе и уход за ней заставлял меня чувствовать себя человеком, - как это принято называть.
Еще я с ней с детства. Меня оставили с ней, когда мне было 1.5 года, оставили, не смотря на то, что она уже тогда была слегка не в себе. Она своеобразно присматривала за мной, но не в этом же дело. Если получится, позже сформулировать попытаюсь.